Доброго дня і міцного здоров’я всім нам шановні друзі. Карпати з багатьох досліджень вимальовуються як міфічні гори, з багатьма сакральними місцями, місцями сили, купую легенд, які розповідають про початок існування нашої цивілізації саме з них. Є цікава книга видана у Косові в 2015 році Любомира Держипільського “Древні скельні Святилища та топономіка Косівщини”. Нижче наводжу фрагмент цієї книги присвячений Терношорському сакроальному мегалітичному святилищу.
Терношорське мегалітичне святилище
«В силу визначальної ролі материнства первинне божество наших палеолітичних і неолітичних предків було жіночим. Не відомо ні одного зображення Бога-отця, яке можна було б датувати доісторичним періодом. Палеолітичні та неолітичні символи і образи зв’язані із Богинею, що самозароджується і з її основними функціями Дарувальниці життя і смерті, Джерела родючості. Це символічна система, яка представляє циклічний, нелінійний, міфологічний час» (Мария Гимбутас. Цивилизация Великой Богинш Мир Древней Европы.).
Про Терношорське святилище (інші назви Терношошорська Лада, Голова Довбуша, Камінь), що у присілку Яворова Безульці (Косівський район) існує чимало (понад 50) публікацій у наукових та науково-популярних виданнях. С. Пушик один із перших висловив міркування, що це святилище було присвячене Жінці (Матері, Бабі) і, що топоніми Бабин, Великий і Малий Рожен походять від Жінки-Рожениці. М.Кугутяк детально описав структуру нижньої частини святилища і підтвердив, що воно було створене на честь Жінки, Матері.
Терношорське святилище умовно можна поділити на дві частини верхню і нижню, відстань між якими 1,5 км.
Верхнє святилище починається за 300 м нижче від вершини гори Терношори (999 м н.р.м.). На першому плані від гори є ступінчастий мегаліт, що нагадує трон, спрямований на захід, на Лисину Космацьку. Тут здіймаються велетенські скелі (до 50 м висотою], різноманітної форми з отворами, переходами, тунелями зі слідами обробки, численними петрогліфами. Написи на каменях (петрогліфи) терношорського мегалітичного комплексу та інших карпатських святилищ подібні до петрогліфів Камяної Могили (Україна, 12 – З тис до н.е. ], древніх святилищ Малої Азії, Подунав’я.
Між верхньою та нижньою частинами простягається переривчаста кам’яна гряда, у багатьох місцях якої теж є величезні скелі із різними артефактами. Очевидно усі частини становили єдине мегалітичне святилище, яке, в свою чергу, було складовою ще більшого сакрального комплексу, що охоплював територію в радіусі близько 30-40 км.
Найдоступнішою і найпопулярнішою є нижня частина – власне Лада. Її здебільшого і відвідують -численні туристи. У підніжжі, на першому плані святилища, є велетенський кам’яний круг(прообраз сонця] діаметром 8 м спрямований на південь світлина 48]. Схематично диск має вигляд голови лева, чи людини.
Центральною фігурою святилища є гігантська статуя, зорієнтована обличчям напрямку календарного екватора. Тут же наявні інші артефакти властиві скельним святилищам: фалічний камінь, стопа, чашні камені, жертовна яма, печера, тунель, зооморфні камені у вигляді голови ящера, бика, собаки, орла тощо. Нижче статуї, на одному з каменів висічені стародавні сакральні знаки у вигляді ромба і рівчаків різної конфігурації.
Західніше, за 70- 100 метрів від мегалітів, на березі невеличкого потічка на величезній плиті є ви-січений хрест-сварга, давній символ сонця. Через г. Терношору, у підніжжі якої розташоване святилище проходить азимут (шора) зимового сонцестояння календарно-астрономічного святилища з центром на Лисині Космацькій. Перша частина топоніму “Терношори тер означає терра, земля, терен, територія, тобто відображає приземленість, притерененість, -найнижче положення сонця у найкоротший день року. Тож місцева назва Терношори означає приземлену, притеренену межу шору, обмеження до якої наближається вхід сонця у день зимового сонцестояння. Статуя вагітної жінки, фалічний камінь (чоловіче начало), ромб (прототип яйця, символ жінки, народження, родючості, нового), печера нижче статуї (жіноче лоно], внизу рукотворний диск у вигляді сонця та інші артефакти ознаменовували, за тодішніми космогонічними уявленнями ; повір’ями, народження нового сонця – бога, перемогу Біло- бога – дня над Чорно- богом – темрявою. До речі, у праслов’ян та Римській імперії (до прийняття Християнства] 25 грудня відмічали свято народження сонця. Отже, ці артефакти відповідають міфу про народження сонця бога у період зимового сонцевороту.
В іншому праслов’янському міфі йдеться про народження із Первозданних Вод Праматері Світу – матері богів, людей і всього сущого. В різні часи і у різних етносів її називали: Велика Богиня, Велика Мати, Родова Мати, Дана, Діва, Лада, Жива, Берегиня Баба, Рожениця. Вона богиня світової гармонії, шлюбу, краси, любові. Аналогічні міфи були в шумерів (народження богині Інанни із первозданних вод), греків та римлян (народження Афродіти і Венери відповідно із морської піни, моря). Інші вірування й міфи розповідають про зародження світу і Великої Богині з короною у вигляд: світового дерева із Правічного яйця. Уособленням яйця в багатьох доісторичних і пізніших віруваннях різних народів виступає ромб, чотирикутник – символ землі й жінки, плодоносного поля. Ці символи та вірування дійшли до нас у звичаях, традиціях, обрядах рушниках, вишивках, ткацтві, писанках, топонімах тощо. На Косівщині, зокрема у Яворові і суміжних селах присутні артефакти і топоніми, які відображають ці міфи. Не виключено, що на нашій території виникли, зародилися названі міфи.
Вище статуї, у північно-західному напрямку розкинулось село Снідавка, а східніше – село Річка, через нього протікає ріка Річка, яка витікає із присілка Снідавки – Межирік. Аж три топоніми стосуються води – основи життя! Назву Снідавка виводять від слова сніданок начебто тут снідали опришки. Але таке пояснення видається мало мотивованим. Тлумачення слів за допомогою санскриту доводить, що слова Річка і Снідавка є етимологічними синонімами, означають «та, що дає воду». Причому слово Снідавка давніше і в ньому закладений значно глибший зміст. Снідавка видозмінене первинне Сінд-дана, Сінд-давка. Переставляння букв у словах явище досить поширене (наприклад таріль-талір тощо). Сінд означає ріка потік, вода, і дана – теж вода, отже вода вод, дуже важлива, головна вода, уособлення жіночого начала, первозданних жіночих вод, з яких відповідно до міфу, постав упорядкований світ. Майже у центрі Сні-давки розташований присілок Млаки (Влаки). Млаками називають заболочену місцевість звідкіля часто починаються ріки, потоки. На санскриті мулака – млака означає основа, корінь, джерело, витоки У індійській міфології мулака пов’язане із Дану – богинею первозданних вод і праматір’ю первісних богів – асурів. Дану тотожна праслов’янській Дані, Ладі, Великій Матері. Поряд з Млаками розташований присілок Вихід, що в контексті до означеної теми означає початок, вихід вод, джерело. Тут є джерела, які формують річку Безульку, що омиває святилище. Тож місцеві назви вказують, що на присілках Снідавки Млаках і Виході беруть початок Первозданні Води – Іінд-Дана – Снідавка, з яких, відповідно до міфу, народжується, постає Велика Богиня, Велика Мати, Родова Мати, Мокоша, Лада, Дана, відображена у статуї вагітної жінки Терношорського святилища.
Після постання із Первозданних Вод Праматір, Лада народжує первинні небо і землю, що відображено в топонімі Безулька, який в видозміненим Бос+улька (ілка, іла). Бос – бик, тур, в переносному значенні небо, сонце, уособлення сили, порядку, чоловічого начала, ул, іла – земля, корова – жіноче начало. Слово іл – мул, намул, означає землю, яку виносить вода. Безулька ще може означати в цьому контексті первинну, божественну землю, а бик – тур – небо, сонце відображені у назвах довколишніх гір. Відтак Велика Богиня створює вічний нероздільний Простір і Час, символом яких є світовий змій Шеша, на ньому «возсідає» Вішну – Всевишній. Святилище змієві Шеші є на присілку Космача – Завоєлах. Від змії, дракона походять численні топоніми: Горгани (міфологічна Горгона, у якої замість волосся були змії), Голиці, Галичі (галиця – чорна змія) тощо, слова, які містять корінь наг, гал.
Велика Богиня крім усього була дарувальницею смерті. Нижче від Млаків обіч потоків (первозданних вод) розташовані присілки Ямка (Йимка, Яма) і Кругла. Яма (Йїма) у міфології уособлює потойбічний світ, а круг – життєве коло, циклічний, нелінійний час. Ще один присілок Снідавки і одноіменне урочище Кагла (розташоване вище Млаків і Межирік) теж може тлумачитися в контексті творення. Слово Кагла співзвучне і очевидно похідне від Кала, одним із значень якого є «великий океан творінь», з нього виникають всі істоти і у ньому ж зникають. Тобто Кала відображає народження (Велика Мати, Лада) і вмирання (Яма, Йимка). Кагла (Кала) тут ще може означати західну (темну) сторону світу, бо розташована на захід від святилища, під г. Чорний Грунь. Антипод світлій стороні Сокільському.
Ще в одному міфі йдеться про створення Великою Богинею Світового Дерева (або Світове дерево виростало із голови Великої Богині), яким найчастіше у Карпатському регіоні виступав явір. Світове дерево символізувало організацію світу в просторі і часі. Воно слугувало моделлю триєдиної вертикальної структури світу – крона, стовбур, коріння відповідали небові, землі, підземному царству. У нашому сакральному комплексі світове дерево явір відображене у топонімі Яворів. Короною (кроною) був хребет Сокільський з низкою мегалітичниих святилищ різним богам, які, як і належить перебували у небі. Поряд з хребтом розташовані села Бабин (від баба, рожениця),
Рожен Великий і Малий (від родити). Назва Сокільський тлумачиться – від сокола – першоптаха – Сокола-Рода, який звив гніздо у кроні Світового Дерева. А Род – уособлював родючість, плодючість, небо, сонце, він бог життя, долі, володар вирію тощо. В українській міфології Род має ще назви Мокош, Велес, Стрибог, в індійській – Шіва, Рудра, рудий бик – володар небес. Від Рода походять назви сіл Рожен (Род-ен), Бабин. Стовбур – землю відображає присілок Яворова – Безулька, потойбіччя – присілки Снідавка – Ямка (Яма) і Кагла. Усі ці топоніми і нижня частина святилища розташовані на одній лінії.
Щораз Терношора відкриває нові і несподівані факти. В процесі обстежень та інструментальних вимірів на місцевості і топографічних картах, здійснених у дні рівнодень і сонцестоянь виявились нові дуже цікаві відомості, що стосуються будови кам’яної антропоморфної фігури, статуї (Лади) і місця святилища серед сакральних об’єктів регіону. Багатьох дивувало чому у статуї така неприродна, не опукла, а загострена, ніби трикутна, призмоподібна форма живота.
Під час спостережень сходу і заходу сонця у найважливіші календарні дати, засувалось, що така форма деталей і вигляд фігури не випадкові, не природного походження (як для когось виглядає), а мають артефактний характер, тобто штучно створені. Вони виготовлені як елементи для об-числення сонячного календаря, який відігравав дуже важливе значення в житті первісної людини.
Вершина призми (живота) і голова зорієнтовані на точку сходу сонця у рівнодення, яка фіксується трохи правіше вершини сусідньої гори. У протилежному напрямку захід сонця в рівнодення фіксується по центру трикутного отвору, за вершиною г. Чорний Грунь (хр. Ігрець), над урочищем Кагла (с. Снідавка). Ліва площина живота статуї спрямована на точку сходу сонця у день зимового сонцевороту, права – на точку сходу сонця у день літнього сонцевороту. Вимірювання показали, що кут між лівою і правою площинами живота становить 70°. Такий же кут у ‘0° обмежує сектор, в якому сходить сонце впродовж року на схемі Стоунгенджу (астрономічне святилище у Великобританії) та схемі календарного святилища на Лисині Космацькій. Отже, окрім того, що відповідно міфів, структури святилища і топонімів, Велика Богиня, Лада, Велика Мати народжує нове сонце у дні зимового сонцевороту, та є Матірю народження, творення і вмирання, вона ще й постійно «вагітна сонцем», відображає «народження» сонця впродовж року, вона наче «обіймає» простір, де сходить сонце. Якщо на інших календарно-астрономічних святилищах різні артефакти, що відображали основні азимути, точки сходу сонця, як правило, в тій чи іншій мірі відокремлені просторово, то у терношорському святилищі напрямки сходу сонця у дні весняного і осіннього рівнодень, зимового і літнього сонцеворотів відображала форма статуї. Тобто статуя виготовлена так, що за її деталями можна визначати основні дати сонячного календаря і, можна сказати, що вона (статуя) і була давньою астрономічною обсерваторією.
Антропоморфна фігура складається із чотирьох частин, блоків – голови, горизонтальної плити (підставки для голови), грудей і нижньої частини. Її орієнтовна вага понад 100 тон, висота понад 10 м. Наймасивнішою є нижня частина – живіт і основа статуї. В загальних рисах вона має вигляд трикутної призми, внизу сколотої для означення стилізованих ніг. Основа статуї поставлена на вирівняну похилу площину скелі. Наступний блок – груди у декілька разів менший, він нижньою частиною припасований до попереднього блоку – живота. Угорі на середньому блоці (грудях) змонтована напів округла горизонтальна плита товщиною близько 60 см. На цю плиту поставлена голова, яка опирається на три опори, між якими є порожнина.
Трапляються (правда не часто) вчені і критики, які вважають, що ця фігура має природне походження, постала внаслідок нерівномірного вивітрювання гірської породи – пісковика. Безперечно, процеси вивітрювання мали місце на давніх скельних утвореннях, вони проявилися у руйнуванні деяких складових мегалітичних комплексів, у втраті деяких петрогліфів, інших руйнуваннях. Але, чи могли внаслідок природних процесів створитися антропоморфні, зооморфні, геометричні і ін. фігури, зорієнтовані за сторонами світу напрямками сходу сонця у дні сонцеворотів і сонцестоянь. Для цього потрібні точні інструментальні вимірювання, знання геометрії, географії, астрономії. Наші пращури добре володіли цими знаннями і успішно використовували їх при побудові сакральних об’єктів. Вже 3-10 тисяч років тому тодішні мешканці краю досконало володіли знаннями про зоряне небо, закономірності руху сонця, зірок, місяця. Ці знання використовували для створення календарів. Календарні святилища були попередниками астрономічних обсерваторій. Складові, блоки статуї могли бути виготовлені на місці, або за межами святилища, відтак їх змонтували на постійному місці. Детальніші інструментальні дослідження можливо відкриють нові артефакти і свідчення.
Загалом окрім статуї на святилищі виявлено ще низку артефактів, які відображають, чи вказують на напрямки (точки) сходу сонця в період рівнодень, зимового та літнього сонцестоянь (сонцево- ротів).
До днів рівнодень і сонцестоянь були приурочені найбільші дохристиянські святкування: народження сонця, Коляда (звідси походять коло день – сонце дня, колодар – календар) – зимовий сонцеворот; весняне рівнодення – Новий Рік – відродження природи, приліт із вирію птахів, початок весняних робіт; Купайла – наймогутніше сонце літнє сонцестояння; Зміїний день (плазуни і земноводні тварини ховаються) – осіннє рівнодення. У середині цих проміжків, які очевидно теж відмічались на календарях і у святкуванні маємо нинішні християнські свята: Юрія, Іллі, Дмитрія, Стрітення тощо.
Лінії, напрямки, точки сходу сонця у основні календарні дні (сонцестоянь та рівнодень) були життєво важливими, головними, священними у житті давніх людей. Тому й походження та значення місцевих назв вздовж цих напрямків відображають сакральні особливості, або приналежність до святилищ (7, 8). На місцевості ці лінії утворюють сакральну мережу, на них були розміщені стародавні мегалітичні святилища (7). Це дуже наглядно можна продемонструвати на Терношорському святилищі.
Святилище Терношорська Лада пов’язане із найбільшими сакральними горами і об’єктами в регіоні. На лінії літнього сонцестояння зі сходу розташовані святилища: Крісло Довбуша на Сокільській Тарночці, скелі Каня, Камінь Довбуша, інші мегаліти на хр. Каменистому та місто Косів, колишнє Риків. Слово Риків означає велике, могутнє сонце (pu, ра – сонце, кі, ко – бик, тур, в переносному розумінні могутній, великий, головний). Слово Косів означає сонячна земля. На заході – лінія пролягає через хр. Ігрець, г. Медвежик ‘1213 м н.р.м.) до Чорної Гори (Попіван, Піп Іван Чорногірський – 2020 м н.р.м.), на якій було головне святилище слов’ян.
У напрямі зимового сонцестояння розташовані Томаківський Камінь (с. Ростоки), г. Лисинка, Писаний Камінь (с. Білоберезка, Верховинський р-н), на продовженні цієї лінії на заході знаходиться центр астрономічно-календарного святилища на Лисині Космацькій, далі гг. Хомяк, Синяк, Добошанка в Горганах.
Це календарний взаємозв’язок між сакральними об’єктами і найвищими вершинами регіону. Прослідковується ще й енергетичний, символічний зв’язок. Просторово і енергетично Терношорське святилище пов’язане із Греготом (святилище Чорнобогу), Лисиною Космацькою (Календарне святилище, святилище Сонцю), Каменем Довбуша в Завоєлах (календарне святилище на честь світового змія Шеші – уособлення вічного простору і часу), Писаним Каменем (свя¬тилище Білобогу), Томаківським Каменем, Сокільськими мегаліта¬ми (різного призначення святилища). Терношорська Лада, Камінь Довбуша в Завоєлах, г. Грегіт та Лисина Космацька розташовані в кутах чотирикутника, наближеного до ромба, із сторонами близь¬ко 7 і 10 км (мапа 3). У середині чотирикутника-ромба, або поряд розташовані сс.. Снідавка, Шепіт, Космач, Річка, низка промовистих оронімів (назв гір) і гідронімів (назв водних обєктів). Другий чотирикутник (ромб) утворюють святилища: Терношорське, Писаний Камінь, Томаківський Камінь (с. Ростоки), Сокільські Камені зі сторонами близько 7.5 і 10 км (мапа внизу).
В цьому напрямку збереглися топоніми Рожен (Великий і Малий), Бабин, Яворів, Безулька. Чотирикутники мають по дві сторони коротші і по дві довші, що приблизно нагадують обриси яйця: загострену частину – довшу і опуклу – коротшу. А чотирикутник, ромб, як і яйце, є символом жінки-рожениці, родючості, плодючості, народження нового, засіяної ниви, творення. Обидва чотирикутники утворюють стилізовану цифру 8. Вісімка мала важливе сакральне значення, була і є символом вічності, нескінченності, віссю Всесвіту. Останнє підтверджується спільним походженням, звучанням, написанням і значенням: вісь і цифри 8 – вісь-ім (яка образність української мови!!!). Якраз Терношорське святилище є в центрі стилізованої вісімки, а це за давніми віруваннями означає, що тут був центр творення. І це підтверджують довколишні топоніми, міфи про Первозданні Води, Світове (Родове) Дерево..
За переданнями Терношорська Лада допомагала безплідним жінкам завагітніти. Це місце підвищеної енергетики, яку відчувають відвідувачі, а в декого, особливо у жінок, відбуваються зрушення і неприємні відчуття у статевій сфері, появляються головні болі, запаморочення, опановує страх, боязнь висоти тощо. Тому на території давніх сакральних об’єктів слід бути обережними, щоб не нашкодити своєму здоров’ю. Наші пращури знали як поводитися в таких місцях, як користуватися цією енергією, нинішні покоління втратили ці знання і можливість скеровувати на благо енергії, що йдуть із надр землі.
Центральне розташування та зв’язок із найважливішими сакральними об’єктами і найвищими горами регіону, засвідчують провідну роль Терношорського святилища у ті далекі часи. Святилище було створене на честь Великої Матері, Великої Богині (Праматері, Лади, Мокошї, Живи, Баби, Інанни), в ознаменування Центру Творення, Центру Світу (для тодішньої спільноти), народження нового Сонця-Бога у день зимового сонцевороту, щоденного народження сонця.
